Друзья, вы же понимаете, мой блог далек от коммерции. Это место для души и пищи для размышлений. Я хочу быть полезной, хочу развеивать мифы, хочу расширять горизонты, хочу открыто говорить на важные темы. Инна Николаевна на 100% – мой человек! Уверена, что так скажут 99% ее пациентов. Она звезда акушерства, но при этом у нее нет звездной болезни. Она – врач и отчасти скептик, но при этом верит в Бога и носит крестик. Она – мама и жена, но при этом с "чужими" детьми всегда проводила больше времени, потому что нашла не просто работу, призвание, вдохновение, смысл жизни...
Первую часть интервью с Инной Маньковской (будет еще 2 части) мы посвятили самому большому чуду на Земле, чуду зачатия.
Как думаете, женщина должна планировать беременность?
– Моя думка, це не є думка всіх лікарів країни, але я вважаю, що все-таки так. Сучасна жінка має в якійсь мірі планувати вагітність, й плануванувати навіть не через бажання «хочу контролювати життя й годі», а для того, щоб підготуватися до народження здорової дитини. Це має бути так звана прегравідарна підготовка, яка полягає в проходженнi певної кількості обстежень тому, що сучасна середньостатистична жінка має відносно багато статевих зв’язків до одруження, тим паче доперіоду, коли подружня пара замислюється над народженням дитини, в неї вже є інтимний досвід... Планувати – це бути впевненою, що ти здорова. На мою думку, цей певний комплекс обстежень та прийом певних вітамінів, які показані як при прегравідарній підготовці, так і під час вагітності та годуванні грудьми, суттєво впливає на здоровя як матері так і майбутньої дитини. Знову ж таки, вагітність та підготовка до неї – це не привід відмовлятися абсолютно від усього. Я вважаю, що не потрібно повністю відказуватися від алкоголю. Наприклад, невелика кількість вина буде навпаки стимулювати імунітет жінки та настрій... Якщо навіть в цей романтичний вечір відбудеться зачаття, не думаю, що бокал гарного вина вплине на якісь хромосомні аберації. Однозначно потрібно відмовитися від паління та наркотиків, якщо жінка курить траву чи вживає легкі, в понятті сучасної молоді, транквілізатори то від них категорично потрібно відмовитись.
Какие анализы нужно сдавать людям, которые планируют стать родителям?
– Дуже банальні. Потрібно виключити інфекції - це саме головне. Тому потрібно обов’язково здати кров на ВІЛ, сифіліс, гепатити. Відношення до торч-інфекцій не однозначне – якщо є імуноглобуліни G, це добре, бо вони відповідають за нашу імунну пам’ять. Важливо знати, чи немає гострого процесу на даний момент, а про це свідчать імуноглобуліни класу М або А. Ну, і саме важливе, токсоплазмоз і цитомегаловірус. Це ті хвороби, які можуть вплинути на плід в момент зачаття, а також призвести до важких вад, або навіть загибелі плоду.
Что делать, куда бежать, если инфекцию все-таки нашли? Скажите, плохие анализы – это всегда кризис?
– Юль, так однозначно сказати не можна, тому що “інфекція інфекції рознь”. Знову ж таки, у багатьох пацієнтів зустрічаються підвищені імуноглобуліни G, в такому випадку деякі мої колеги починають призначати лікування, а я категорично проти цього. Повторюсь, імуноглобуліни G – це наша імунна пам’ять. Для того, щоб встановити дійсно, чи було інфікування, потрібно подивитися динаміку чи провести додаткові скринінги – визначення авідності. Ці та інші дообстеження призначає лікар, якщо в цьому є необхідність. Так, деякі віруси впливають на розвиток дитини, на її центральну нервову систему, що може призвести до вроджених вад, але це частіше виняток.
Мне нравятся ваши оптимистичные нотки, сразу кажется, что можно спасти абсолютно любую ситуацию.
– Так. Навіть не врятувати, а страхувати. Ми визначаємо методом подальшого дообстеження, наскільки цей ризик був летальний. Якщо до 22-х тижнів виявляється враження, яке не сумісне з життям, пропонуємо жінці переривати хвору вагітність. Хоча, як правило, та вагітність, яка постраждала в момент зачаття – зустріч сперматозоїда з яйцеклітиною, вона переривається сама – до 12-го тижня. Серед лікарів всього світу є така ніби догма, вказівка, правило, яке в письмовому вигляді в наших нормативних документах не зафіксоване. Але цей “закон життя” підтримує більшість адекватних акушерів: до 12-ти тижнів ми не зберігаємо вагітність. Якщо вона хвора з самого початку, то природа спрацьовує так – починає боліти животик, зявляються мажучі виділення зі статевих шляхів і потихеньку це плідне яйце виходить з мами, при цьому не шкодить її організму. Тут потрібно оговоритися, бо насправді є два варіанти розвитку подій. Що часто робимо ми, сучасні акушер-гінекологи? Призначаємо підтримуючу терапію прогестероном. Так, якщо запліднення відбулося в результаті ЕКЗ (штучне запліднення) на фоні гормональних порушень то гормон вагітності призначається завжди. Вагітність втримується, але ми не знаємо, наскільки вона здорова. Тобто тут вже йде процес не природнім шляхом і звичайно, не буде природнього відбору, як повинно бути. Тому, що нам необхідно отримати вагітність за будь – яку ціну, тоді й призначається прогестерон- гормон вагітності. Якщо ж вагітність наступила спонтанно, то природою передбачений арсенал прогестеронової підтримки спочатку жовтим тілом, а пізніше – плацентою. Під час вагітності у мам, які входять в групу ризику по розвитку хромосомних патологій та вроджених вад розвитку є необхідність в біохімічних скринінгах – першого, другого триместру, та проведенні поглибленого УЗД. Таких мам зазвичай направляємо у відділення медицини плоду на кафедру до професора Жук Світлани Іванівни, де є можливість проведення більш детального обстеження,тобто, це ціла наука, і такі жінки проходять дуже багато процедур.
Важко сказати, в якій мірі це правильно, але світ не стоїть на місці, тому кожна майбутня мама має шанс скористатися здобутками новітніх технологій в медицині заради статусу “мама”. Чому ні? Якщо вагітність наступила спонтанно, без ніякої підтримки, її немає сенсу підтримувати, така вагітність повинна сама імплантуватися, розвиватися, і маминого прогестерону має бути достатньо, щоб виносити дитинку. І коли жінка завагітніла природнім шляхом, носить нормальну вагітність, то згідно 417 наказу, не треба проводити так багато досліджень, як проводилося раніше (це полегшило всім життя). До 12-ти тижнів можна взагалі не втручатися в біологічні процеси, в 11- 12 тижнів лікарі рекомендують зробити перший скринінг на біохімічні маркери (якщо жінка погоджується). Це дослідження не встановлює діагноз, а лише визначає ступінь ризику народження дитини з тією чи іншою вродженою патологією. Якщо кажу, що у вас підвищений ризик народження дитини з одним із синдромів , це тільки ризик. Це не хвороба! Але як сприймає новину жінка? Хтось каже, що неважливо, яка та дитина, “бо вона моя”. А дехто вимагає гарантій, що дитина здорова. Яку гарантію можу дати я, якщо є ризик? Поставити всі крапки над “і”, якщо є високий ризик, допомагає інвазивна діагностика. Так, вона може мати певні ускладнення, про які повідомляється батькам, але однозначно, що ускладнення бувають при будь-яких маніпуляціях, навіть при банальній інєкції в сідничний мяз. Боятися даної процедури не потрібно. Якщо жінка хоче знати напевно, її точно потрібно робити. Я маю досвід, коли ми робили інвазивну діагностику пацієнтам, які не хотіли переривати вагітність, але хотіли бути готовими до народження дитини, навіть з встановленим внутрішньоутробно синдромом Дауна. Ця сімейна пара вже мала 3 дітей, вони зголосилися на 4-у вагітність, мамі було 38 років, татові – 52. В них був високий ризик народження дитини з синдромом Дауна. Вони зробили інвазивну діагностику, і діагноз підтвердився. За той час, поки вагітність виношувалася, ці люди познайомилися з батьками, які мали в родинах таких діток, ніби стали друзями “по нещастю” та підготувалися до значних змін у житті. Зараз ці люди зовсім не вважають свою четверту дитинку нещастям, навпаки – величезним щастям!!! Вони народили дівчинку та об’єдналися з іншими батьками дітей сонця в одну єдину дружню спільноту. Повертаючись до головного питання, скажу, що діючий нормативний документ, який регламентує ведення вагітності передбачає мінімум обстежень, але облік по вагітності є обов’язковим. Тобто жінка має перебувати під наглядом лікаря жіночої консультації протягом всієї вагітності. Тому що цей період також може ускладнюватися і головним завданням акушер-гінеколога є – вчасне виявлення того чи іншого відхилення вагітності, щоб вчасно підстрахувати маму та малечу.
Меня “не отпускает” этот самый страшный скрининг. Скажите, а есть ли статистика? Чаще все хорошо или плохо?
– Це тільки ризик. І в більшості випадків все добре. Норма вираховуються в одиницях – МоМах, які в свою чергу залежать від коефіцієнта, який є різним для різних лабораторій, що проводять дані обчислення. Для показників, які ми визначаємо (вільний b-ХГЛ, РАРР-А, альфа-фетопротеїн, вільний естріол) норма від 0,5 до 2,5 МоМ. Якщо виходить за межі, то лікар-генетик дає рекомендацію даній жінці про інвазивну діагностику. Звичайно, ця процедура має свої ризики, тому що проколюється передня черевна стінка, стінка матки, і проводиться забір навколоплідних вод (амніоцентез) або крові з пуповини (кордоцентез), або ворсин хоріона (хоріоцентез) на генетичний аналіз. Але тільки після цього можна сказати на 99%, чи є взагалі якась патологія.
Альтернативою інвизивній діагностиці є неінвазивний, абсолютно безпечний метод, коли в зразку крові матері визначається ДНК плоду. Цей метод відносно дорогий, і в Україні поки мало практикується. Є лабораторії, які проводять забори крові і відправляють зразки на дослідження в інші країни. Ціна такого обстеження близько 15000 гривень, а термін виконання від 10 днів. Робити чи не робити дослідження – це залежить від мотивації жінки та її сім’ї. На що вони налаштовані? Нещодавно від мене виписалась одна молода пара, яка стояла в мене на обліку з 10 тижнів вагітності, в них були підвищені ті самі маркери, але ми не робили інвазивну діагностику так, як батьки написали письмову відмову, і народили 4,5 кг дівчинку, без відхилень. Але я їм все пояснювала. Все, що казала тобі, це ніякий не пафос. Кожна сім’я має для себе вирішити, на що вони розраховують... Багато сімейних пар взагалі відмовляються від проведення біохімічного скринінгу. Вони просто вважають, що нехай буде як буде.
Часто говорят, что после приема контрацептивов забеременеть легче. Это правда?
– Комбіновані оральні контрацептиви дуже часто призначають акушер-гінекологи з лікувальною метою. Якщо вони дійсно були призначені лікарем не з контрацептивною метою, а з лікувальною, то по відміні даного препарату спрацьовує лікувальний ефект і, як наслідок – така бажана вагітність. Якщо ж пацієнтка використовує гормональні препарати з контрацептивною ціллю, то слід зауважити, що можливо, вагітність наступить через декілька циклів, так як яйники і ендометрій повинні «налаштуватись».
Скажите наконец-то, как спланировать пол? Это вообще реально?!
– Тільки якийсь маленький відсоток... Якщо знати, що саме сперматозоїд є носієм Х або У хромосоми і те, що носії «хлопчачої» статі є більш швидкими, але менш витривалими тоді, як «дівчачі» повільні, але витриваліші і можуть чекати на яйцеклітину до 10 діб, то планувати зачаття дівчинкою, при цьому знаючи дату овуляції, можна спланувавши статевий акт за днів 6-7 до овуляції, та більше не мати статевих зносин, то є більша вірогідність народити доньку.
Ще дуже часто буває, що проблем медичного характеру немає, а вагітність не наступає. Жінки самі створюють собі таку проблему, як «відносне» безпліддя. Що мається на увазі? Настільки йде зациклення на вагітності, що нічого не виходить. Я скажу, що дітки повинні народжуватися від кохання, від бажання, це не має бути спланований акт. Це не просто секс – це кохання. Ми займаємося коханням, тому що жінка відкрита назустріч чоловікові, вона хоче від нього дитину. Коли ми перетворюємо секс в роботу, часто Бог не дає діток в такому випадку. Тільки тоді, коли жінка відпускає проблему (наприклад, всиновлює дитинку), вона вагітніє. Я це називаю таким «відносним» безпліддям.
Начало беременности: какие лекарство может принимать будущая мама?
– Взагалі рахується, що до 12 тижнів, коли йде закладка органів і всіх важливих систем, фармпрепарати взагалі не бажано використовувати. Але певно, що ми завжди вибираємо з двох бід меншу. І якщо мама страждає на мігрені, а це – спазм судин головного мозку, що викликає нестерпний головний біль, то точно потрібно якось спасатися. У лікарів є список препаратів, які можна призначати, – спазмолітики, певні обезболюючі препарати, антибіотики, тобто ті, які не є тератогенними. Якщо сумніваємося, завжди можемо відкрити той перелік і подивитися. Так само і пацієнтка, бо всі списки ліків є в вільному доступі. Хотілося б, щоб наші пацієнтки були мудріші, і в якійсь мірі контролювали призначення лікарів. Або хоча б консультувалися в декількох лікарів (якщо є сумніви). Одна голова – добре, а дві-три – краще. Єдиний препарат, який повинна приймати жінка до 12 тижнів вагітності – це фолієва кислота, щоб спрофілактувати вади розвитку у майбутньої дитини.
Расскажите о самых интересных случаях из своей практики? О самых запоминающихся беременностях и родах?
– Знаєш, виділити щось одне... Я фактично 20 років працюю в акушерстві, і для мене кожне народження являється таким незабутнім, свого роду чудом. І це не просто слова. Я так завжди відчуваю. По-перше, дуже люблю акушерство. По-друге, народження кожної дитини – це загадка, це пошук відповідей, це таїнство. І дійсно, не буває двох однакових дітей. Дуже смішно, коли народжується голова, і малеча вже починає кривлятися – ще все інше в мамі, а голова народилася, і починає рожи корчити. А деякі дітки починають плакати, ще не до кінця народившись.
Якісь такі казуїстичні ситуації... Розповідати про них не треба, бо вони стосуються якоїсь патології. Тобто казуїстика – це казуїстика, але так, вона теж трапляється. Наприклад, серцебиття чули, на моніторі воно відзначалося, але під час операції виявилось, що його вже давно там не було...
А якась така ситуація, яка на мені відобразилася, я навіть і не знаю. Кожне народження – це щастя! Але звісно негативні випадки впливають більше, психічно й морально. Лікарі – як інструменти Бога, які насправді не можуть багато на що вплинути. Так, дуже важливо відрізнити норму від патології, але бувають такі ситуації, що дух перехоплює! Наприклад, серцебиття погане, а дитинка народилась, “встрепенулася”, зробила перший вдих, і все – дзвінко закричала та гарно себе почуває в мами на грудях. А є, наче все й нормально, а воно не хоче жити і все... До слова, вище згадана професор Жук С. І., яка ще й була моєю викладачкою у Вінницькому університеті, впевнена, що існує, так званий, внутрішньоутробний суїцид, це, коли дитина створює для себе такі умови, щоб не народитись живою. Такі випадки, на жаль, не рідкість і супроводжують вони, як правило, ті вагітності, які були не бажаними для своїх батьків, коли мами не приймають своїх ще ненароджених діток, коли шкодують, що вагітні.
Памятаю таку пацієнтку, прізвище її теж ніколи не забуду і слова: «Прости нас, синочку, що ми тебе не хотіли». Всілякі бувають ситуації, але звичайно я тішусь, коли все нормально, коли чудо зачаття трапляється, не заставляє на себе чекати, і пацієнти приходять народжувати знову і знову. І, якби мені прийшлося знову обирати професію, то це було б АКУШЕРСТВО.
Беседовала: Юлия Буговская
Ассистент автора: Леся Бобрик
